25.09.2024 АНТОН БРУКНЕР 200 Національний президентський оркестр Максим Гусак, диригент Національний Президентський оркестр відзначатиме з усім світом 200-річчя австрійського композитора Антона Брукнера виконанням його Симфонії №7 E–Dur В історії музики творчість Брукнера є переламним моментом. Він був навчений на найвищому рівні в класичних композиційних техніках із солідним досвідом музичної традиції, і все ж цей пристрасний шанувальник Бетховена, Шуберта, Берліоза та Вагнера розробив оригінальну музичну мову, яка була настільки новою, що дратувала багатьох його сучасників й навіть викликала занепокоєння. Його стилістика включала нові винаходи, а також прийоми, які раніше були табу. Сьома симфонія створювалася протягом 1881-1883 рр. 26 липня 1882 року в Байрейті, де в ці роки жив Вагнер, відбулася остання його зустріч з Брукнером, який схилявся перед генієм великого оперного реформатора. Брукнер був гостинно прийнятий на віллі «Ванфрід», побував на прем'єрі «Парсифаля», останньої опери Вагнера. Музика «Парсифаля» справила на екзальтованого австрійського композитора таке враження, що він став навколішки перед його творцем. Вагнер, який у свою чергу високо цінував творчість Брукнера, дав йому обіцянку виконати всі його симфонії. Це було колосальною радістю для композитора, зовсім не розбещеного увагою: його музику не визнавали, вважали надто зарозумілою, довгою та безформною. Критики, особливо всесильний тоді Ганслік, буквально знищували Брукнера. Тому можна уявити, якою радістю для нього була обіцянка Вагнера. Однак цьому благородному плану не судилося здійснитися. У розпал роботи над другою частиною симфонії, адажіо, 14 лютого 1883, прийшовши як завжди на заняття в консерваторію, Брукнер дізнався про смерть Вагнера. Його пам'яті композитор і присвятив це адажіо – одне з найдивовижніших за глибиною та красою. Його переживання відображені у цій музиці, останні кілька десятків тактів якої були написані безпосередньо після отримання трагічної звістки. «До цього місця я дійшов, коли надійшла депеша з Венеції, і тоді мною вперше була складена справді жалобна музика пам'яті майстра», – писав Брукнер в одному з листів. Влітку композитор вирушив до Байрейту, щоб вклонитися могилі Вагнера. Сьому симфонію композитор закінчив 5 вересня 1883 року. Спочатку музиканти не прийняли її, як і всі попередні симфонії Брукнера. Лише після докладних роз'яснень автора щодо форми фіналу диригент Леві ризикнув її виконати. Прем'єра симфонії відбулася 30 грудня 1884 року в Лейпцигу під керуванням Артура Нікіша і була сприйнята досить суперечливо, хоча деякі критики і писали, що Брукнер як велетень височить серед інших композиторів. Лише після виконання Сьомої у Мюнхені під керуванням Леві, – Брукнер став тріумфатором. Симфонію захоплено зустріла публіка. У пресі можна було прочитати, що її автора можна порівняти з самим Бетховеном. Почалася тріумфальна хода симфонії симфонічними сценами Європи. Так настало запізніле визнання Брукнера-композитора. 📃 Програма: Антон Брукнер. Симфонія № 7 E–Dur, WAB 107 (1881–1883) Квитки: https://filarmonia.com.ua/uk/kyiv/brukner-200-nacionalnij-prezidentskij-orkestr-94033.html