Опера на 2 дії Композитор: Джакомо Пуччіні Лібрето: Луїджі Ілліка та Джузеппе Джакоза за романом Анрі Мюрже «Сцени з життя богеми» Переклад українською: Діодор Бобир Тривалість вистави – 2 год 15 хв Постановний склад Диригент-постановник – Сергій Голубничий Режисер-постановник – Віталій Пальчиков Художник-постановник – Людмила Нагорна Хормейстер-постановник – Анжела Масленнікова Балетмейстер-постановник – Сергій Кон Диригент – Василь Василенко, Євген Воронко Концертмейстери – Лідія Водик, Марія Поляшова Художник світла – Михайло Євдокименко Звукорежисер – Ігор Кисельов Режисери, які ведуть виставу – Патімат Мірзаєва, Анна Янчук ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ Виконавський склад Мімі – Дарія Назимчук Рудольф – Дмитро Фощанка, Сергій Андрощук Мюзетта – заслужена артистка України Ольга Фомічова, Юлія Засімова, Ганна Твердова Марсель – Сергій Макієнко Шонар – Олександр Киреєв, Роман Лещов Коллен – Андрій Гонюков, Владислав Фоміних Бенуа – заслужений артист України Михайло Нагорний, Олексій Піголенко Альціндор – заслужений артист України Михайло Нагорний Парпіньоль – Дмитро Кукса, В’ячеслав Барановський, Ярослав Комарніцький Митний сержант, офіціант – Олексій Піголенко, Владислав Фоміних Містяни, селянки – артисти хору. Про виставу Колись одного разу, в Парижі, в Різдвяний вечір, коли холодний вітер нишпорив у небі між високих дахів, а святковий натовп рясно вкрив вулиці, площі та бульвари, в бідній мансарді Латинського кварталу раптом згасло дві свічки. Перша, яку тримала в руках молода дівчина, згасла від протягу, що носився темними сходами старого паризького будинку. Другу ж, що її тримав молодий хлопець, було задуто навмисно. В раптовій темряві вони лишилися вдвох і, загорнувшись у стару ковдру біля холодної грубки, почали розповідати один одному про себе. Хлопець, милуючись гостею, трохи ніяковів, бо вона у місячному світлі була дивовижно гарна, а він лише молодий, нікому невідомий, бідний поет, якому майже завжди бракує грошей. Дівчина ховала холодні долоні у вовняній накидці і відчувала, як легкі хвилі жару котяться її тілом. Слухаючи його, вона намагалася втамувати в душі тривогу, бо знала, що вона хвора і що хвороба її підступна і безжалісна. У той вечір, напередодні Різдва Господнього, їм обом було дано забути про свої страхи. Адже вони знайшли одне одного. І всім серцем повірили, що надія є, треба лиш трохи зачекати, перетерпіти. Прийде весна. З нею назавжди зникне біда. І вони будуть щасливі разом… Так починається опера Джакомо Пуччіні «Богема». Композитор написав музику цієї опери на спомин про дні своєї молодості. Працюючи над «Богемою» Пуччіні мислив кінематографічно, він писав музику опери так, ніби вона була призначена для фільму. Композитор, як геніальний тапер, звуками змалював все, що відбувається на сцені. Як тепло від розжареної грубки розповзається кімнатою. Як спіткнувся і гепнувся на крутих сходах друг поета Рудольфа філософ Коллен. Як гуде святковий натовп на паризьких вулицях у Різдвяний вечір. Як торкаються обличчя крижинки, що кружляють у зимовому повітрі перед світанком. Як останнє проміння сонця, яке сідає за паризькими дахами, падає на лице Мімі, що заснула навіки. «Люди помирають, і уряди змінюються, але мелодії «Богеми» будуть жити вічно», – так написав у листі до Пуччіні американський винахідник Томас Едісон… Вистава удостоєна премії “Київська пектораль” у номінації “За кращу музичну виставу” 2017 року. Прем’єра вистави відбулася 2 липня 2017 р.