Комічна опера на 2 дії Композитор: Гаетано Доніцетті Лібрето: Доменіко Джілардоні та Гаетано Доніцетті Переклад з італійської: Ксенія Кваша Адаптація та художній переклад: Дмитро Тодорюк Тривалість вистави – 2 год. Постановний склад Диригент-постановник – Сергій Голубничий Режисер-постановник – Віталій Пальчиков Художник-постановник – Людмила Нагорна Хормейстер-постановник – Анжела Масленнікова Постановник пластики – Сергій Кон Диригент – Євген Воронко Концертмейстери – Діана Верле, Марія Поляшова, Любов Орлова Художник світла – Михайло Євдокименко Звукорежисер – Ігор Кисельов Режисери, які ведуть виставу – Патімат Мірзаєва, Анна Янчук ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ Виконавський склад Примадонна – Анна Зарецька, Ганна Твердова Проколо, чоловік Примадонни – Олександр Киреєв, Роман Лещов Маестро – Олександр Киреєв, Євген Малофеєв, Володимир Щур Донна Агата – Андрій Гонюков, Сергій Макієнко Луїджа, дочка Агати, друга співачка – Тамара Ходакова, Яна Ілларіонова, Наталія Чепченко Гульєльмо, перший тенор – Микита Олійник, Данило Коток Поет – Владислав Фоміних Імпресаріо – Михайло Нагорний, Олексій Піголенко Піпетто, співак – Вікторія Осадчук, Дарія Назимчук Директор театру – Олексій Піголенко, Микита Наумов Хористи – артисти хору Про виставу Чи знаєте ви, що таке італійська комічна опера? Два століття тому в Італії комічна опера для публіки – телевізійний серіал і футбольний матч одночасно. Надвечір все населення містечка збиралося у невеличкому театрі, аби в неймовірній тисняві подивитися виставу. Публіку цікавили лише нові твори. Опера йшла кожного вечора, поки до неї зберігався інтерес. Потім про неї забували і заміняли новою. Композитори писали комічні опери в шаленому темпі. Поки публіка ходила на одну, мала бути написана наступна. Геніальний італійський оперний композитор Джоаккіно Россіні написав свого «Севільського цирульника» за 16 діб. Не встигаючи з увертюрою до опери, він витягнув зі скрині готову увертюру, написану до однієї з його попередніх опер. Не пропадати ж добру! За написанням нової опери ревно пильнували виконавці – оперні співаки. Кожен із них ладен був на все, аби в новому творі для нього був виграшний матеріал: яскравий образ, ефектні арії, кумедні положення, дотепні жарти. Під час репетицій ця банда мандрівних пройдисвітів затято гризлася між собою, намагаючись поділити славу порівну. Вони знали, що робили, адже італійська публіка не пробачала нудьги. Якщо перформанс не вдовольняв їхніх сподівань, вони свистіли, тупотіли, верещали і ремствували, а в окремих випадках могли й потрощити меблі. З огляду на це публіку в залі розміщували на кремезних, міцно сколочених дубових лавах. Такою за бажання можна було розвалити весь театр, а вона навіть не репнула б. Події, що відбувалися на сцені, глядачі жваво обговорювали між собою і могли коментувати вголос. Більша частина з тих коментарів не дійшла до нас, адже відзначалася граничною брутальністю – як лексично, так і за змістом. Той самий Россіні на прем’єрі «Севільського цирульника», нервуючи в передчутті провалу, не став чекати на завершення вистави і втік із театру до готелю. Захоплена публіка, якій «Севільський» дуже сподобався, була вкрай розчарована тим, що не може гаряче привітати композитора. Взявши в заручники і поводирі тенора, який співав в опері головну партію графа Альмавіви, збуджений натовп відправився нічними вуличками до готелю, де мешкав Россіні. Перемовини з композитором, які велися за посередництва «Альмавіви», результатів не дали – Россіні не повірив у добрі наміри натовпу і категорично відмовився виходити до людей. Він був переконаний, що вони хочуть його побити. Відмова композитора, передана натовпу «Альмавівою», неабияк обурила публіку, і влучно запущеним з натовпу апельсином нещасливому посереднику було підбито око. Наступного вечора при повній залі «Альмавіва» співав «Севільського» з величезним синцем на обличчі, а сам автор блискучого пенальті, сидячи в залі, запевняв сусідів по лаві, що такого прекрасного тенора ніколи не чув і напевно не почує. На справедливі їхні докори щодо вчорашнього інциденту, він відповідав, що це сталося випадково і він не дуже то й цілився… Як саме виглядав процес підготовки нової опери до прем’єри у провінційному італійському театрі, показано у відомій комічній опері італійського композитора Гаетано Доніцетті «Viva la Mamma (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад». Із самого ранку на порожній маленькій сцені чвари між співаками і авторами майбутнього шедевру точаться, як заведено. Але на біду в театрі з’являється донна Агата – мати одної зі співачок, молоденької і чарівної Луїджі. Яка ж мати не бажає щастя власній дочці?! Що там трапиться далі, ви можете побачити самі, відвідавши виставу. Вам все буде зрозуміло, адже вона йде українською мовою. Проте, якщо вам щось не сподобається, навіть не думайте наслідувати італійців і трощити меблі! Ми ж українці, чемні люди! Приємного перегляду! Прем’єра вистави відбулася 22 березня 2019 р.