5 липня — пам'ятна дата, що відзначається щорічно у день, коли 2014 року бойовики сепаратистського угруповання ДНР разом із російськими терористами витіснені зі Слов'янська та Краматорська
силами українських військових. А над містами підняли прапор України.
Історія свята
Окупація Слов’янська розпочалася 12 квітня 2014, коли Російські загони вторгнення, до яких приєдналися бойовики самопроголошеної ДНР і представники місцевого криміналу, захопили місто. Почалося все із вторгнення до будівлі Слов'янського міського відділу МВС України, а також місцевого відділу СБУ.
Терористи використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли в повітря. У міліцейському відділку бойовики захопили 20 автоматів і 400 пістолетів Макарова. Тоді В'ячеслав Пономарьов, терорист і злочинець, став самопроголошеним мером міста. Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали всі виїзди з міста.
У ніч з 12 на 13 квітня 2014 року на засідання РНБО ухвалено рішення про проведення антитерористичної операції з метою нормалізації ситуації на сході України. У першому бою за Слов'янськ 13 квітня загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко, важко поранені полковник Геннадій Кузнєцов, полковник Кукса та співробітник МВС Селіхов. Коли перша спецоперація провалилася, РНБО оголосило широкомасштабну АТО із залученням ЗСУ. Українські сили змогли встановити контроль над горою Карачун, що має стратегічну важливість через її панівну висоту над містом Слов'янськ та розташовану на ній телевежу.
Українська сторона 14 квітня заявила, що Слов'янськ захопив загін диверсантів російського ГРУ на чолі з офіцером спецназу збройних сил РФ, громадянином Росії Ігорем Стрєлковим. СБУ опублікувало аудіозапис телефонної розмови Ігоря Стрєлкова з російським терористом Олександром Бородаєм, у якій вони обговорювали блокування доріг у Слов'янську.
17 квітня в Женеві відбулися чотиристоронні переговори щодо врегулювання збройного конфлікту між Росією та Україною. ЄС та США закликали обидві сторони припинити вогонь.
Самопроголошений мер В'ячеслав Пономарьов заявив, що "ніякі женевські домовленості їх не обходять, і на переговори з хунтою вони не підуть, а стоятимуть поки не відбудуться референдуми".
А між тим, бойовики вчинили справжній терор серед місцевого населення: у полон насамперед брали тих, хто розмовляв українською мовою; заручників катували; обстрілювали житлові квартали; заблокували залізницю; не було електропостачання та води; комендантська година з півночі до шостої ранку; відсутність грошей у банкоматах; спорожнілі крамниці; мародерство; не працювали дитсадки та школи.
На початку липня українські сили почали активно наступати на позиції терористів. Фінансові проблеми, панічні настрої, внутрішні конфлікти серед проросійських бойовиків і наступ ЗСУ змусили терористів відійти та покинути Слов'янськ у ніч на 5 липня.
5 липня 2014 року, о 13:00, бійцями-розвідниками 2-го батальйону Національної гвардії над міськрадою Слов’янська встановлено український прапор. Утікаючи, окупанти залишили величезні арсенали зброї російського виробництва.
