Степан народився на колишній території Австро-Угорщини в Старому Угриневі (нині Івано-Франківська область України) першого дня 1909 року в сім'ї греко-католицького священика Андрія Михайловича Бандери. У сім'ї було вісім дітей:'ятеро хлопчиків і три дівчинки. Степан був другим за віком. Національна ідея не давала йому спокою з юності, з часом Бандера стала її затятим фанатиком. Коли гімназія залишилася позаду, Степан продовжив участь у радикальній націоналістичній організації, входив до складу керівництва в Другому курені старших пластунів, загону «Червона калина». У 1930 році польська влада заборонила Пласт. Націоналістична організація ОУН, створена в 1929 році, однією з перших прийняла Степана до своїх лав. З 1930 року Бандера був завідувачем відділу підпільної літератури, з 1931 року керував доставкою видань з-за кордону. У 1932 році Степан став заступником крайового диригента ОУН, а через рік виступив обласним провідником цієї організації і крайовим комендантом бойового відділу ОУН-УВД. У 1932 році Степан став заступником крайового диригента ОУН, а через рік виступив обласним провідником цієї організації і крайовим комендантом бойового відділу ОУН-УВД. Свою революційну діяльність він спрямовував на здійснення терактів, гучних вбивств, акцій протесту. Бандера був убитий агентом радянських спецслужб Богданом Миколайовичем Сташинським. Ця подія відбулася в жовтні 1959 року в Мюнхені. У той день Стефан Попель (бандера тоді називався) повертався додому, зупинився на ринку для покупок, залишив свою машину в гаражі. Біля входу, де він жив з сім'єю, він відпустив охоронців, відкрив двері ключем і отримав вогнепальне поранення в обличчя шприц-пістолетом з ціаністим калієм.