Валерій Лобановський народився в січні 1939 року в Києві в сім'ї простого заводчанина Василя Михайловича і домогосподарки Олександри Максимівни, яка, власне, і займалася вихованням майбутньої легенди радянського спорту в перші роки життя. Вчитися в школі маленькому Валерію було легко, але головною його пристрастю з дитинства був футбол. Весь вільний час Лобановський проводив з м'ячем у дворі. Батько і старший брат схвалили його заняття спортом і незабаром зарахували його в секцію. Футбольна біографія Валерія Лобановського почалася в 1952 році, коли він став відвідувати київську футбольну школу N1. Тренер Михайло Корсунський високо цінував таланти юнака і вже тоді вважав, що йому судилося стати видатним нападником. Завдяки хорошим виступам на тренуваннях та іграх Лобановський в тому ж році був переведений у футбольну школу молоді, а після її завершення в 1955 році в «Динамо» (Київ). Після декількох років, проведених в молодіжній і резервній командах столичного клубу, Валерій Лобановський дебютував в чемпіонаті СРСР в 1959 році. У першому сезоні 20-річний нападник показав непогані результати 4 голи в 10 матчах. Через рік найкращим бомбардиром київської команди став Валерій Лобановський, який грає переважно як лівий вінгер, з 13 забитими м'ячами. Особливо запам'ятовуються його фірмові «сухі листи» голи, забиті прямо з кутової позначки. У 1961 році як футболіст Валерій Лобановський вперше і востаннє для себе став чемпіоном СРСР, а в 1964 році володарем Кубка країни. У 1965 році Валерій Лобановський був у складі одеського «Чорноморця», а через два сезони перейшов до донецького «Шахтаря». Але зрілий гравець не міг грати чисто так, як йому вказували тренери. З цієї причини завершив ігрову кар'єру в 1969 році.