Онуку не терпілося розказати діду плітки, які він почув на вулиці.
— Почекай, — зупинив його дід. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.
Тоді дід запитав:
— Чи принесе вона комусь користь?
— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?
— Вона смішна?
— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.
— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.
Онук замислився і сказав:
— Ви праві, діду. Напевно, нема чого Вам її слухати. І нікому це слухати не треба. Я, краще, помовчу.
— Я радий, що ти все зрозумів, – радісно сказав дід.
Читайте також: Притча 18–й верблюд
