Майбутній класик української літератури народився в заможній родині. Її головою був, галицький селянин Яків Франко, заробляв на ковальстві, а мати, Марія Кульчицька, була однією з «дворян». Молодша за чоловіка на 33 роки, дітей виховувала жінка із збіднілого роду руських дворян. Класик назвав перші роки свого життя яскравими.
Коли Івану Франку було 9 років, помер його батько. Мама вийшла заміж вдруге, вітчим замінив дітям батька. З Іваном він зав'язав дружбу і зберігав її все життя. У 16 років Іван став сиротою: померла його мати.
У дрогобицькій школі при католицькому монастирі Іван виявився найкращим учнем: викладачі пророкували йому професорське майбутнє. У хлопця була феноменальна пам'ять - він цитував лекції дослівно, і знав «Кобзаря» напам'ять.
Франко знав польську та німецьку мови, робив поетичні переклади Біблії, читав європейську класику, твори з історії та природничих наук. Заробляючи на репетиторстві, школяреві Івану Франку вдалося зібрати бібліотеку з півтисячі книг. Знаючи іноземні мови, він цінував рідну українську, збирав і записував старовинні народні пісні, легенди.
Іван Франко жив у дальньої родички, яка володіла столярною справою в Дрогобичі. Траплялося, що молода людина спала у свіжовідколотих трунах (повість «У столярній справі»). Влітку майбутній класик української літератури пас худобу в рідних Нагуевичах і допомагав вітчиму в полі. У 1875 році Іван Франко отримав грамоту з відзнакою і вступив до Львівського університету, обравши філософський факультет.
Іван Франко видавав журнал і підпільно друкував памфлети з перекладами творів Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, до яких писав передмови. У 1878 році галицький революціонер очолив журнал "Прака", перетворивши орган друкарів на видання львівських робітників. У ці роки Іван Франко переклав поему Генріха Гейне «Німеччина», «Фауст» Йоганна Гете, «Каїн» Байрона, написав роман «Борислав сміється».
Останні місяці життя Іван Франко жив у дитячому будинку для січових стрільців: письменником опікувалися студенти-волонтери. До 60-річчя Франко не дожив 3 місяці. Він помирав зовсім один. Син Тарас опинився в полоні, Петро воював, дочка Анна працювала в київській лікарні.
Письменник помер на батьківщині: Франко втік з дитбудинку в травні 1916 року. У тому році він був номінований на Нобелівську премію, але її дають живим. Вчений і письменник помер 28 травня. Похований на Львівському Личаківському цвинтарі.
