Михайло Грушевський (1866—1934) — український і радянський історик, революціонер, громадський і політичний діяч. Один з лідерів українського національного руху, голова Української Центральної Ради та член низки академій. Основоположник української наукової історіографії.
Він ріс і виховувався в сім'ї професора російської літератури Сергія Федоровича і його дружини Глафіри Захарівни, яка була дочкою священика.
Підлітком Грушевський навчався в Тифліській гімназії. У період біографії 1886-1890 років він продовжував здобувати освіту на історико-філологічному відділенні Київського університету, будучи одним з кращих студентів. У студентські роки Михайло почав писати свої перші статті та есе. Після отримання диплома він публікував свої твори в різних виданнях, а також став автором 2-х томів матеріалів в «Архіві Південно-Західної Русі».
У 1894 році Грушевському вдалося здобути ступінь магістра, захистивши дисертацію на тему «Панське староство. Історичні нариси». У власних працях він виклав свою теорію зародження і розвитку державності Київської Русі та її народу.Грушевський був одружений на Марії Вояковської. У цьому шлюбі у пари народилася дочка Катерина. В кінці 30-х років праці історика були заборонені по всій країні. При цьому багато його родичів, в тому числі і дочка, піддавалися репресіям.
Незадовго до смерті вчений відправився поправити здоров'я в Кисловодськ, де раптово помер після нескладної операції. Михайло Грушевський помер 26 листопада 1934 року у віці 68 років. Його портрет зображений на українській 50-гривневій банкноті.
