Дати події

  • 2023-09-23
  • 2024-09-23
  • 2025-09-23
  • 2026-09-23
  • 2027-09-23
00

З першого дня російського вторгнення Харків атакують ракетами, знищують його інфраструктуру та культурні пам'ятки. Війська РФ планували швидко захопити місто, але всі їхні спроби провалилися. 6 березня 2022 року президент Володимир Зеленський присвоїв Харкову звання "Місто-герой України"

Історія Харкова

XVII ст
Походження Харкова (Давні часи)
На місці Харкова ще за часів Київської Русі знаходилося стародавнє місто Донець. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків. Інші версії — від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька) Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку XVII століття землі сучасної Харківщини номінально належали Московській державі, але до 1650 року тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи зі служивих людей, будували укріплення й оборонні лінії («білгородська», «ізюмська» та «українська») для стримування кримських татар і ногайців. Проте московитські «служиві люди» не були постійним населенням. Одночасно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.
XVIII cт
Харків за козацьких часів
а козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 століття поширювалася за річки Лопань і Харків.
1917—1921
Населення Харкова
Після Української революції 1917—1921 чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926 року в місті проживало близько 417 000 осіб й воно посідало третє місце в УСРР після Києва й Одеси. Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і в 1930-ті, головним чином через приплив із сіл. Станом на 1939 в Харкові мешкало 833 000 осіб. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку в селах, і в 1942—1943 роках його лишилося 160—180 тис. Після 1944 року населення міста почало швидко зростати. У 1950 році налічувалося 718 000 мешканців, у 1959-му — 953 000, у 1962-му населення перевищило 1 млн. За переписом 1970 року, у Харкові мешкало 1 223 000 осіб, у 1979-му — 1 444 000, у 1989-му — 1 610 000. За даними на 1 січня 2014 року, населення Харкова становило 1 423 000 осіб (2-ге місце після Києва).
2023 р
Економіка Харкова
Харків — один із найбільших промислових центрів України, був третім після Москви і Ленінграду центром машинобудування колишнього СРСР. Кількість робітників у промисловості на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходила до півмільйона. Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що своєю чергою, сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств. Тобто міська промисловість сформувалася за територіальною ознакою навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони: Балашовська промзона — 863,4 га; Орджонікідзевська промзона — 1043 га; Диканівська промзона — 999 га; Іванівська промзона — 550 га; Безлюдовська комунально-складська промзона — 576 га. Ці промислові утворення поєднують понад 70 % промислових, транспортних і складських підприємств міста.