День міста Харкова

На місці Харкова ще за часів Київської Русі знаходилося стародавнє місто Донець. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків. Інші версії — від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька) Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку XVII століття землі сучасної Харківщини номінально належали Московській державі, але до 1650 року тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи зі служивих людей, будували укріплення й оборонні лінії («білгородська», «ізюмська» та «українська») для стримування кримських татар і ногайців. Проте московитські «служиві люди» не були постійним населенням. Одночасно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.

а козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 століття поширювалася за річки Лопань і Харків.

Після Української революції 1917—1921 чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926 року в місті проживало близько 417 000 осіб й воно посідало третє місце в УСРР після Києва й Одеси. Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і в 1930-ті, головним чином через приплив із сіл. Станом на 1939 в Харкові мешкало 833 000 осіб. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку в селах, і в 1942—1943 роках його лишилося 160—180 тис. Після 1944 року населення міста почало швидко зростати. У 1950 році налічувалося 718 000 мешканців, у 1959-му — 953 000, у 1962-му населення перевищило 1 млн. За переписом 1970 року, у Харкові мешкало 1 223 000 осіб, у 1979-му — 1 444 000, у 1989-му — 1 610 000. За даними на 1 січня 2014 року, населення Харкова становило 1 423 000 осіб (2-ге місце після Києва).

Харків — один із найбільших промислових центрів України, був третім після Москви і Ленінграду центром машинобудування колишнього СРСР. Кількість робітників у промисловості на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходила до півмільйона. Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що своєю чергою, сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств. Тобто міська промисловість сформувалася за територіальною ознакою навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони: Балашовська промзона — 863,4 га; Орджонікідзевська промзона — 1043 га; Диканівська промзона — 999 га; Іванівська промзона — 550 га; Безлюдовська комунально-складська промзона — 576 га. Ці промислові утворення поєднують понад 70 % промислових, транспортних і складських підприємств міста.