День міста Херсон

Під час російсько-турецької війни 1735—1739 років російські війська 1737 року спорудили Олександр-шанець, який за Нової Січі став центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни 1768—1774 років, із 1775 року — поштова станція. Пошуки зручного місця для заснування міста в пониззі Дніпра велися з 1775 року, проте термін «Херсон» виник раніше: із 1764 року існувала Херсонська провінція, 1776 року із колишніх запорожців сформовано поселенський Херсонський пікінерський полк. Розташування міста на місці Олександр-шанця остаточно визначила разом із назвою російська імператриця Катерина II 18 червня 1778 року. Адміралтейство, фортецю і місто Херсон заклали 19 жовтня 1778 року і його зведено за 4 роки разом із торговою пристанню, перший корабель спущено 1783 року (за час існування Адміралтейства до 1827 року збудовано 171 корабель). Херсон інтенсивно розвивався в інтересах імперії: 1785 року засновано Чорноморське адміралтейське правління, на флот працювали монетний двір, кузні, 13 заводів, до кінця 1780-х років зріс обсяг зовнішньої торгівлі. На кінець XVIII століття стали очевидними вади розташування Херсона — мілководдя гирл Дніпра і Дніпровського лиману. 1794 року військове кораблебудування перемістилося до Миколаєва, а зовнішня торгівля — до Одеси. Адміністративно Херсон входив до Новоросійської губернії (у 1778—83 роках), Катеринославського намісництва (у 1783—95 роках), Вознесенського намісництва (1796 — Вознесенська губернія; 1795—96 роки), Новоросійська губернія (у 1796—1802 роках) як центр Херсонського повіту. 1802 Херсон увійшов до Миколаївської губернії, із 1803 став центром Херсонської губернії і Херсонським повітом 1834 року Херсон отримав міську думу, магістрат, сирітський і совісні суди. Впродовж XIX століття втратив військове значення — 1815 року скорочено кораблебудування, 1827 року ліквідовано Адміралтейство, 1835 — фортецю.

На початку XX століття в Херсоні почалася модернізація, яка в першу чергу торкнулася транспортної мережі. 1902 року споруджено новий судноплавний канал до Чорного моря, 1907 року до Херсона проклали залізницю. 1914 року в Херсоні налічувалося 113 промислових закладів. Проте в промисловості домінували доіндустріальні уклади, а промисловий переворот ще далекий від завершення. Населення Херсона 1914 року становило 81 тисяч осіб. Український рух мав культурницький характер. Українська інтелігенція не відзначалася «новоросійським» комплексом, але українські політичні партії до 1917 року мали мізерний вплив. Політичний опозиційний рух на початку XX століття є представлений в основному сіоністами, Поалей-Ціоном та Бундом. 1905—07 в Херсоні діяло до 17 політичних партій — більшовики, меншовики, Конституційно-демократична партія, монархісти, Соціалістична єврейська робітнича партія, Партія соціалістів-революціонерів (найчисельніша), анархісти та інші. У 1906—07 роках радикали здійснили кілька «ексів» (збройних пограбувань приватних і державних установ) і намагались запровадити «революційний рекет», що викликало обурення громадськості й дало підстави владі припинити діяльність більшості партій.

Херсон «випадав» з індустріальної модернізації Півдня України. За переписом 1897 року, мешканці міста (усього 59,1 тисячі осіб) є зайняті у промисловості (24 %), торгівлі (15 %), у сфері транспорту та зв’язку (5 %), на будівництві (5 %), в галузі освіти та в сільському госпарстві (по 2 %), у сферах охорони здоров’я (3 %) та адміністративної діяльності (4 %). За етномовною ознакою херсонці складалися з росіян (47 %), євреїв (29 %), українців (20 %), поляків (2 %), німців (1 %). Специфіку Херсона визначали суднобудування і порт. У XIX столітті впала роль Херсона як центру зовнішньої торгівлі, але після спорудження судноплавного каналу в 1890-ті роках Херсон експортував по 500 тисяч тонн збіжжя щорічно, посівши 4-те місце в Азово-Чорноморському басейні. У 1870-х роках у Херсоні діяв гурток революціонерів-народників (Андрій Франжолі, Сергій Чудновський), які 1879 року вкрали з губернського казначейства величезну суму в 1,5 мільйонів рублів. У 1880-х роках з’явилася Херсонська громада, у 1885—89 роках діяв український гурток (Андрій Грабенко, Дмитро Маркович, Борис Грінченко, Опанас Маркович, Софія Русова). Гурток видав український альманах «Степ: Херсонський белетристичний збірник» (1886, другий випуск заборонила цензура), твори Івана Карпенка-Карого (1886, 1887).